Практично будь-який чорно-білий проявник складається з чотирьох типів речовин: проявника (відновника), фіксатора, прискорювача та протизатуманювача. В основі проявлення лежить відновлення засвіченого галогеніду срібла до металевого — звідси й назва «відновник» для проявних речовин. Нижче наведено довідкові коефіцієнти та правила, які дозволяють грамотно замінювати реактиви в рецепті, не порушуючи баланс проявника.
Властивості речовин, що проявляють дію
Кожна речовина-проявник має шість характеристик, про які варто знати перед заміною: молярна маса (М); маса, що відповідає 0,05 моль речовини — саме стільки відновника входить до складу «нормального» проявника; розчинність у 1000 мл води при 15°C (Р); оптимальна робоча кількість на літр (О); характер дії (Х: Н — нормальний, Е — енергійний, М — малоактивний); та те, як речовина використовується в рецептурі (І: С — самостійно, С! — тільки самостійно, В — спільно з іншим відновником, В! — тільки спільно, Б — і так, і так).
Метал: М 344,24, маса на 0,05 моль — 17,2 г, розчинність 48 г/л, оптимум 6 г/л, характер нормальний, використовується разом з іншими відновниками.
Гідрохінон: М 110,05, 5,5 г на 0,05 моль, розчинність 58 г/л, оптимум 6 г/л, характер нормальний, застосовується у поєднанні з іншими речовинами.
Фенідон: М 165, малоактивний, застосовується виключно у поєднанні з іншою активним речовиною.
Метилфенідон: має той самий тип дії, що й фенідон — малоактивний, застосовується у поєднанні з ним.
Гліцин «Фото»: М 167,08, 8,35 г на 0,05 моль, розчинність близько 2,3–1,7 г/л (дані в джерелах суперечливі), малоактивний, застосовується у поєднанні з іншими речовинами.
Амідол: М 197,01, 9,85 г на 0,05 моль, розчинність 300 г/л, оптимум 4 г/л, має енергійну дію, застосовується виключно самостійно.
Пірокатехін: М 110,05, 5,5 г на 0,05 моль, оптимум 6 г/л, малоактивний, застосовується самостійно.
Пара-амінофенол (основа Родіналу): М 145,45, 7,25 г на 0,05 моль, розчинність 360 г/л, оптимум 5 г/л, малоактивний характер.
Пірогалол: М 126,05, 6,3 г на 0,05 моль, оптимум 5 г/л, характер нормальний, застосовується як самостійно, так і в поєднанні з іншими речовинами.
Пара-фенілендіамін: М 181,05, 9,05 г на 0,05 моль, малоактивний, застосовується як самостійно, так і в комбінаціях.
Молярна формула «нормального» проявника
Проявник, що підсилює одну конкретну властивість фотоматеріалу (наприклад, світлочутливість, роздільну здатність або контраст), має такий базовий молярний склад на 1 л розчину: проявна речовина — 0,05 моль; безводний сульфіт натрію — 0,2 моль; безводний вуглекислий натрій — 0,2 моль; бромистий калій — 0,04 моль. Від цієї пропорції зручно відштовхуватися, коли потрібно перерахувати рецепт під інший набір реактивів.
Заміна консервантів
На відміну від проявника, фіксатор (найчастіше сульфіт натрію) можна замінювати на аналоги — але з перерахунком ваги. Коефіцієнти перерахунку на 1 г речовини такі: безводний сульфіт натрію = 1; сульфіт натрію кристалічний = 2; метабісульфіт калію = 1,76; бісульфіт натрію = 0,82. І навпаки: 1 г кристалічного сульфіту натрію відповідає 0,5 г безводного, 0,56 г метабісульфіту калію та 1,21 г бісульфіту натрію. Важливе правило: якщо сульфіт натрію замінюється бісульфітом натрію або метабісульфітом калію, кількість лугу в рецепті потрібно збільшити на 50%, оскільки ці солі дають кислу реакцію.
Норма сульфіту натрію для забезпечення нормального збереження проявника (на 1 г відновника): амідол — 2,6 г; метол — 3 г; параамінофенол — 4,1 г; гідрохінон — 4,6 г; пірокатехін — 4,6 г.
Заміна прискорювачів
Прискорювачами найчастіше слугують вуглекислі солі лужних металів (сода, поташ), їдкі луги (їдкий калій, їдкий натрій), а також фосфорнокислі та борнокислі солі. Повноцінна заміна карбонатів на їдкі луги неможлива навіть за рівних молярних концентрацій — луги потрібно замінювати на луги, а карбонати — на карбонати.
Коефіцієнти взаємозамінності (на 1 г речовини): їдкий натрій = 1,000; їдкий калій = 0,714; аміак = 0,834; безводна сода = 0,755; кристалічна сода = 0,280; безводний поташ = 0,580; кристалічний поташ = 0,460. Тобто 1 г їдкого натру еквівалентний 1,4 г їдкого калію, 0,867 г аміаку, 1,325 г безводної соди, 3,575 г кристалічної соди, 1,725 г безводного поташу або 2,174 г кристалічного поташу.
Безводна сода, семи- та десятиводна сода (кристалічна) і поташ також є взаємозамінними між собою: 1 г безводної соди відповідає 2,19 г 7-водної соди, 2,70 г 10-водної соди та 1,3 г поташу.
Якщо доводиться замінювати їдкий луг на вуглекислий натрій (або навпаки), розрахунок слід проводити не виходячи з кількості лугу, що замінюється, а з кількості проявника в рецепті — саме він визначає необхідну кількість прискорювача.
Речовини, що запобігають утворенню нальоту
Антивуалент потрібен не в кожному рецепті — він зменшує вуаль, але необхідна кількість залежить і від активності проявника, і від схильності емульсії до утворення вуалі (особливо у високочутливих матеріалів). Найпоширеніший антивуалент — бромистий калій, але під час роботи з протермінованими матеріалами або енергійними проявником при підвищеній температурі його може не вистачити. Більш потужна альтернатива — бензотриазол (близько 0,05 г на 1 л проявника) або йодистий калій.
У бензотриазолу є суттєвий недолік: надмірна концентрація різко знижує світлочутливість фотоматеріалу. Залежність така (концентрація в г/л → у скільки разів знижується чутливість): 0 → 1; 0,05 → 1,1; 0,1 → 1,2; 0,2 → 1,7; 0,3 → 2,4; 0,4 → 4,1; 0,5 → 8,5. При певній концентрації проявлення взагалі припиняється — поріг є індивідуальним для кожного фотоматеріалу, але він завжди існує.
Заміна крижаної оцтової кислоти
Льодяна (безводна) оцтова кислота, яка міститься у закріплювачах та допоміжних розчинах, перераховується на слабші концентрації таким чином: 1 об’єм льодяної кислоти відповідає 1,25 об’єму 80%-ної, 2,5 об’єму 40%-ної, 3,6 об’єму 28%-ної, 12,5 об’єму 8%-ної або 20 об’ємам 5%-ної кислоти.