Антивуалентами називають речовини, здатні значно зменшувати вуаль на фотоматеріалах — їхнє застосування особливо виправдане під час обробки старих, протермінованих матеріалів. У деяких проявниках антивуалент (зазвичай бромистий калій) вже входить до складу — наприклад, у «Мікрофені», СТ-1 або СТ-2. Але під час роботи з сильно протермінованими матеріалами його дії часто не вистачає, і тоді у проявник додатково додають бензотриазол, йодистий калій або їх поєднання. Важливо пам’ятати: надлишок антивуаленту не тільки зменшує вуаль, але й помітно знижує світлочутливість фотоматеріалу.
Розчин для зняття вуалі «Б» (бензотриазол)
Являє собою 1%-вий розчин бензотриазолу у воді та зазвичай використовується разом із проявниками для фотопаперу. Додається до проявника у кількості від 10 до 50 мл на 1 л проявника — точну кількість підбирають методом проб під час друку, починаючи з мінімуму та поступово збільшуючи за необхідності.
Час проявлення фотоматеріалу в проявнику з цією добавкою збільшується, а світлочутливість знижується — експозицію потрібно збільшити в 1,2–1,5 рази. Зображення виходить трохи контрастнішим, а вуаль значно зменшується. Розчин є стійким при зберіганні протягом кількох місяців; випускається у фасовках по 50 і 100 мл.
Розчин для зняття завіси «Й» (бензотриазол + йодистий калій)
Суміш двох антивуалізуючих речовин — бензотриазолу та йодистого калію — у співвідношенні 1:1,3 на 1000 частин води. Разом вони діють дещо ефективніше, ніж один бензотриазол, але цей антивуалент застосовується виключно під час обробки листових фотоматеріалів.
Для старого, завуальованого фотопаперу додають близько 30 мл антивуаленту на 1 л проявника. Проявник з такою добавкою починає діяти повільніше: час проявлення фотопаперу збільшується в середньому на 15–30%, а світлочутливість знижується на 15–25% — експозицію потрібно збільшити на ту саму величину. Антивуалент чудово зменшує, а часто й повністю усуває вуаль.
Якщо вихідний папір завуальований не надто сильно, краще використовувати меншу кількість — додавати антивуалент невеликими порціями по 5–10 мл, роблячи пробні відбитки, і припиняти додавання, щойно вуаль зникне. Не рекомендується перевищувати 50 мл антивуаленту на 1 л проявника. Розчин чудово зберігається і зберігає свої властивості щонайменше 6 місяців.