Окрім класичних однорозчинних проявників для плівкових негативів існують і дворозчинні — менш поширені, але й досі мають своїх прихильників. Найвідоміші з них — «Лейка Ньюс» і «Проявник Штеклера»: у них однаковий перший, проявний розчин, але різний час обробки та різна рецептура другого, лужного розчину. Дворозчинна обробка забезпечує високий ступінь вирівнювання при прийнятному контрасті навіть на висококонтрастних сюжетах (море, гори, зима), хорошу проробку як у світлах, так і в глибоких тінях, високу різкість і малу зернистість. Проявник стійкий до тривалого зберігання і не чутливий до невеликих відхилень температури.
Принцип роботи
На відміну від звичайних концентрованих проявників на кшталт «Пірокат», де вихідні розчини змішуються у потрібній пропорції перед проявлением, тут плівка обробляється послідовно: спочатку в одному розчині, потім в іншому. Перший розчин — проявний: він містить проявну речовину та сульфіт натрію, який водночас є антиоксидантом, консервантом і дуже слабким активатором. Другий розчин — активуючий: він містить луг, але не містить проявника. Схожий принцип — сульфіт натрію як єдина слабка основа — використовується й в однорозчинному проявнику Д-23. Через відсутність лугу в першому розчині та проявника у другому обидва вихідні розчини зберігаються помітно довше, ніж класичний однокомпонентний проявник.
У першому розчині емульсія вбирає проявник, але сам процес прояву майже не відбувається. Після перенесення плівки у другий розчин проявник, що вже накопичився в емульсії, активується лугом і починає діяти — але оскільки нової проявчої речовини більше не надходить, діє лише та невелика кількість, що встигла ввібратися в емульсію. Це створює ефект «голоду»: там, де на плівку потрапило багато світла, проявник витрачається швидко і його запас вичерпується; там, де світла було мало, прояв відбувається повільно і проявник діє довше, краще виявляючи чутливість. Завдяки цьому дворозчинні проявники чудово вирівнюють зображення та помітно підвищують різкість, а перепроявити плівку в них практично неможливо — хіба що забути її в першому розчині на кілька годин.
Розв’язок 1 (спільний для «Штеклера» та «Лейка Ньюс»)
Рецептура: метол — 5 г; безводний сульфіт натрію — 100 г; Трилон-Б — 0,5 г; вода дистильована — до 1 л. Це майже рецепт Д-23, тільки з меншою кількістю метолу (у Д-23 його 7,5 г).
Готується класичним способом: у 700 мл теплої (близько 45 °C) води розчиняють Трилон-Б і частину сульфіту натрію, потім весь метол, а після його повного розчинення — решту сульфіту. Після охолодження до кімнатної температури розчин доводять до 1 л і фільтрують.
Чистота сульфіту натрію має вирішальне значення: він повинен мати реактивну чистоту, не нижчу за класифікацію «чистий для аналізу». Звичайний сульфіт натрію класифікації «фото» містить домішки лужної реакції (наприклад, соду) і для цього проявника не підходить — інакше проявлення почнеться вже в першому розчині, і всі переваги дворозчинної схеми втрачаються.
Час обробки в першому розчині при 20 °C — від 4 до 7 хвилин; для більш чутливих плівок він може сягати 10–15 хвилин. Перемішування: безперервне протягом перших 30 секунд, потім по 5 секунд з інтервалом 30 секунд. Чим довше плівка обробляється в першому розчині або чим інтенсивніше перемішування — тим нижчий вирівнювальний ефект і вищий контраст.
Свіжоприготований розчин із мінімальним прошарком повітря зберігається до 6 місяців, частково використаний або з великим прошарком повітря — до 1 місяця. У 1 л розчину можна проявити 15–20 плівок.
Випуск 2 «Лейка Ньюс»
Рецептура: сульфіт натрію безводний — 6 г; натрій вуглекислий безводний — 15 г; Трилон-Б — 0,5 г; дистильована вода — до 1 л. Замість кальцинованої соди можна взяти 19,0 г безводного поташу. Готується так само: у 700 мл теплої (45 °C) води послідовно розчиняють Трилон-Б, сульфіт натрію та вуглекислий натрій, після охолодження доводять до 1 л і, за необхідності, фільтрують.
Забезпечує більш чітке зображення та кращу проробку тіней, ніж «Штеклер», але й більш помітне зерно — підходить для високочутливих плівок. Звичайна схема: 4 хвилини в першому розчині та близько 3 хвилин у другому при безперервному помірному перемішуванні. Збільшення часу у другому розчині не шкодить негативу та підсилює проробку тіней (ефект, схожий на пуш), одночасно підсилюючи й вирівнюючий ефект.
Другий розчин — одноразовий: на плівку потрібно щонайменше 250–300 мл. Свіжоприготований розчин із мінімальним прошарком повітря зберігається 1–2 місяці, із великим прошарком — до 1 місяця.
Розчин № 2 «Штеклера»
Рецептура надзвичайно проста: кристалічний тетраборнокислий натрій (бура) — 10,0 г; дистильована вода — до 1 л.
Забезпечує менш зернистий негатив і більш сильне вирівнювання, ніж «Лейка Ньюс». Час витримки в першому розчині — 5–7 хвилин, у другому — близько 5 хвилин при безперервному помірному перемішуванні; як і в «Лейка Ньюс», збільшення часу у другому розчині лише підсилює проробку тіней та вирівнювання, не шкодячи негативу. Розчин одноразовий, 250–300 мл на плівку — але зберігається він значно краще: до 1 року незалежно від прошарку повітря над розчином.
Практичні поради
Під час обробки високочутливих плівок обов’язково робіть проби: деякі плівки (особливо протерміновані або ті, що зберігалися неналежним чином) можуть мати фактичну чутливість нижчу за номінальну, і в дворозчинному проявнику номінального ISO може не вдатися досягти. Вихід — або збільшити час обробки в обох розчинах, або збільшити експозицію під час зйомки.
Сучасні високочутливі плівки зазвичай тонкошарові, тому в першому розчині їхня емульсія накопичує мало проявника. Для таких плівок варто трохи збільшити час перебування в першому (і, можливо, у другому) розчині та обирати «Лейка Ньюс», а не «Штеклер».